Чому багатозначність це міф?

Зубчиків в нас 32, а уваг 3. Наявність двох з них — медичний факт. Третьою вміють користуватися не більше сотні людей на планеті. Це справжні майстри бойових мистецтв. Реальна багатозадачність робе тільки там. Звісно ж їх не досліджували, і тому зони мозку, якими запускається третя увага ще не визначені. Проявляється вона, наприклад, під час бою з декількома противниками. Уявіть: майстер «працює» по одному і ОДНОЧАСНО слідкує за всіма іншими, і знову ж таки ОДНОЧАСНО обирає з ким наступна взаємодія буде найефективнішою і якою ця взаємодія буде: захистом чи нападом.Тобто ОДНОЧАСНО обробляється три інформаційних процеси.Решта homo такого не вміють. Ми реально можемо сприймати фон (друга увага) і виділяти один об‘єкт на ньому (перша увага).

Об‘єктом може бути і задача. В першу увагу ми вміємо вкладати всі свої знання та навички.Наприклад, лікар працює з каріозним зубчиком. Бор маленький, зуб теж не величкий. Точність рухів(дрібна моторика), взаємодія з асистентом(мовна активність), онлайн аналіз змін в середовищі — щоб зайвої тканини не зняти.Все це один великий інформаційний кластер. І все прекрасно працює. Але решта світу в цей момент просто зникає. І це нормально. Так і має бути.Звісно, після того як задача виконана з очікуваним результатом можна з легкістю закинути її з нейронів чи відправити до довготривалої пам‘яті.А далі перемикати першу увагу на зовсім іншу, можливо геть не лікарську задачу і запускати на нейронах інший інформаційний кластер. Це послідовне виконання задач і ми це добре вміємо.Але вимагати від себе чи інших багатозадачності — пряма дорога до неврозу.

Бережіть себе. Робіть все послідовно.